Класс

У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здасться, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті.

Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, яо травиці, до сонця, ... Читать дальше »

Наша Батьківщина — це не проста земля. Це та земля, якій у роках історії не було місця, якій довелося винести стільки страждань, стільки ганебних, підлих зрад, зазнати стільки голодних років, що стає моторошно на душі. Щоб знову не повторилося страхіття минулих часів, треба піклуватися про власну Батьківщину, охороняти її спокій, берегти її поля та ліси. Без цього вона загине, а разом з тим і ми залишимося без Вітчизни.

Он де розкинувся величний Київ! Скільки радісного й близького у цьому слові для кожного українця! Понад тисячу років тому східні слов'яни утворили могутню Київську Русь — одну з найсильніших держав того часу. Над Дніпром височів славетний Київ з розкішним князівським двором, величним Софійським собором. Богатирські дружини захищали кордони рідної землі від ворожих нападів. Вони стали для нас прикладом великої мужності, непідкупної любові до рідної Батьківщини. Саме на них рівнялися наші батьки, та й нам не завадило б брати з них приклад.

Не дуже давно вийшов на широкий екран чудовий фільм Миколи Лебедєва «Зірка», який був знятий за мотивами однойменної повісті Е. Казакевича. Мені він дуже сподобався не тільки своїм сюжетом, а й прекрасною режисурою, незабутньою грою артистів.

Можна назвати «Зірку» і відповіддю на американський фільм «Ворог біля воріт», а можна сказати простіше: це кіно про війну — Велику Вітчизняну — і про кохання — велике і чисте. Це велика робота, чудова екранізація літературного твору.

Отже, 1944 рік, Червона Армія, погнавши німців, з боями наблизилась до радянських кордонів. Але далі вона не може просуватися, тому що фашисти перекидають до лінії фронту свіжі сили і, вірогідно, готовлять серйозний наступ. Щоб з'ясувати це напевне і зірвати підступні плани супротивника, до ворожого тилу відсилають групу розвідників із відзивом «Зірка» під командуванням молодого гарного лейтенанта Травкіна. Небезпека чекає розвідн ... Читать дальше »

Людина та Земля... Промовляю ці слова і відразу відчуваю, як щось йокнуло у грудях. Дуже болісно чомусь стає від того, що розумієш, наскільки люди занедбали Землю, віддали її на поталу усім можливим «шкідникам» — атомним станціям, підступним нітратам, бездушним заводам... Куди не кинеш оком — скрізь бачиш занедбані поля, зруйновані хатини по селах, пересихаючі річки та навіть цілі моря. Усюди гинуть риба та тварини, зникають з лиця землі рослини, кудись щезає чисте повітря. І ллють на землю кислотні дощі, і з'являються нові озонові дірки, і зростають чомусь дуже великі полуниці чи картопля. Наша планета наче натягла на себе страшну маску, в якій і сама себе почуває ніяково, та й нам від цього не дуже добре.

Невже ми й самі з часом перетворимося на якихось мутантів? Та здається, що вже процес пішов: десь усередині у нас б'ється не справжнє серце, а тільки, як казали раніше, «пламенний мотор». Ми перестаємо відчувати біль близьких лю ... Читать дальше »

Кожній епосі відповідає своя мода. Первісні люди нічого не хотіли носити, окрім шкір тварин, бо, звичайно, і носити більш не було чого. Тендітні гречанки ховали своє прекрасне тіло у туніки, а середньовічних красунь неможливо уявити без шлейфів та різноманітних рюшів. Пригадуються і криноліни, і жабо, і галіфе, і макінтоші, і ще безліч отих дрібничок, які були дуже важливі для їхніх володарів — модників та модниць. Якою ж має бути сучасна мода?

Її можна назвати одним словом — демократична. Ніхто не може нам заборонити носити спідницю, яка відкриває майже всі сідниці, або такі широкі штани, що коли хтось їх надів, неможливо здогадатися, чи є у нього ноги чи це тільки уява глядачів. Можна обрати будь-який стиль без остраху, що хтось буде сміятися з тебе через не зовсім нормальний вигляд.

Хоч кажуть, що мода дуже вередлива «дама», що вона диктує свої закони, але ми теж, на мою думку, можемо трохи наблизити її до себе. Звісно, ніхто не буде одягат ... Читать дальше »

Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:

Від цих слів стало б легше на душі, мені здається, й Іванові Франку, і Лесі Українці, і Михайлу Коцюбинському, і ще багатьом і багатьом поетам та письменникам, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей, і вони ніколи не зможуть її зрек ... Читать дальше »