Класс

На світі живе багато людей, і всі різні. У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, всі мають одну спільну рису — хочуть залишити свій слід на землі.

Це абсолютно природньо. Так повелося ще з давніх-давен. Адже навіть у стародавньому прислів'ї говориться, що людина за життя має посадити дерево, побудувати дім і виховати дитину. Дитина теж продовжить рід і передасть своїм дітям пам'ять про своїх батьків. Таким чином, не перерветься ланцюжок життя, і людина не зникне безслідно. Це, звичайно, правильно, але у всі часи були люди, які своїм власним прикладом розширювали це правило. Такими були великі гуманісти: Л. Українка, Т. Шевченко, І. Франко, які настільки сильно любили свій народ, віддали йому так багато творчої наснаги, так щиро вірили в його щасливе майбутнє і намагалися його наблизити, що назавжди залишилися в його світлій пам'яті. І це справедливо. Бо тільки людині, яка має настільки гаряче ї щире серце, що може вмістити всі ... Читать дальше »

Недалеко вже той час, коли я повинна буду обрати свій шлях у житті. Уже зараз я замислююсь над цим і вибір свій уже зробила. Я хочу стати вчителем. Я тільки не вирішила ще — бути вчителем молодших класів чи навчати дітей рідній мові і бути учителем української мови і літератури.

Учитель молодших класів — це перший учитель для кожної дитини. Цю людину пам'ятають усе життя. Бо це вона бере дитину за руку і веде в країну Знань. Вона вчить дітей читати, писати, рахувати. А ще навчає правил шкільного життя, спілкування з іншими людьми. У мене завжди виходило спілкуватися з дітьми. Коли я виходжу на вулицю, до мене з усіх кінців збігаються діти різного віку. І з усіма я знаходжу про що поговорити, що порадити.

А ще мені подобається рідна мова, така співуча, ніжна. Я багато читаю і мені все одно — російською чи українською. Я однаково розумію обидві. Але мені гірко чути, як іноді різні люди — і мої однокласники, і деякі дорослі — висловлюют ... Читать дальше »

Здається, що мені ще зарано думати про таке далеке майбутнє — свою професію. Але якщо замислитися, то вже час починати вибирати. Мені подобається багато предметів у школі: історія, література, а особливо біологія. Останнім часом дуже багато чути про генетику, її проблеми та досягнення. Я завжди шукаю у газеті новинки з медицини. Можливо, це у мене від матері, бо вона — лікар-стоматолог. Я переживаю за ті організми-клони, які генетики «вирощують» у своїх лабораторіях. Мене, як усіх, хвилюють питання: чи морально обґрунтовано клонування? Чи не призведуть наші дії до величезної трагедії? Я хочу вирости і стати вченим-генетиком. Я хочу бути спеціалістом з тієї молодої генерації, що вирішить ці складні моральні питання, допоможе людям знайти сили для боротьби з хворобами. Хочеться вірити, що генетики у майбутньому зможуть, зберігаючи пам'ять попереднього життя, відновлювати вже мертві тканини і органи! І все це з однієї лише клітинки... Я вважаю, що майбутнє з ... Читать дальше »

Деякі мої однокласники вже вирішили, ким стануть в майбутньому. Одні хочуть бути економістами і адвокатами, бо це престижно і модно, інші — програмістами, бо це високооплачувана робота. А я вважаю, що треба обирати таку професію, яка була б тобі до душі.

Мене дуже захоплює професія журналіста, особливо спеціального кореспондента. Людина, яка обрала цей фах, має бути розумною і вміти формулювати свою думку, а також чесною, щоб справедливо висвітлювати події. Але свобода слова можлива лише у незалежній і демократичній країні, якою стала наша Батьківщина у 1991 р. Ця професія для мужньої людини, яка не розгубиться у надзвичайній ситуації, адже спецкори дуже часто ведуть репортажі з гарячих точок.

В наш час ця професія стала особливо актуальною і потрібною через надзвичайну загрозу світового тероризму.

Я знаю, що для того, щоб стати журналістом, треба багато вчитися. Необхідно не тільки добре володіти українською мовою, а й знати кілька іноземних, щоб вміти ... Читать дальше »

Нещодавно ми з сестрою відвідали Донецький художній музей. Там дуже багато різних творів мистецтва. Але мене завжди зачаровували ті картини, де зображене море. Багато різних картин я бачив, але кращих, ніж у Айвазовського, здається, немає. У нашому музеї цілих три картини (оригінали), але мені найбільше подобається його картина «Морський пейзаж. Коктебель» (1880 p.). Я дізнався, що Іван Костянтинович працював у своїй майстерні, на березі моря. Під час бурі солоні бризки потрапляли на терасу, де звичайно сидів художник. Він любив, аби стіни були без прикрас — голі.

Ось я перед своєю улюбленою картиною! Яке море! Здається, що я теж вдихаю свіже солоне повітря, відчуваю бризки на своєму лиці. Здається, якщо я доторкнусь до моря, намальованого на полотні, то відчую прохолоду. Барви підібрані з такою точністю, що вода виглядає прозорою і об'ємною. Небо рожево-блакитне з невеликими хмаринками. Можливо, що це ранок або ранній вечір. На неспокійному морі розхит ... Читать дальше »

Віктор Михайлович Васнецов — мій улюблений російський художник. Його картини переносять нас у світ народних казок, легенд, пісень, билин.

А моя улюблена картина Васнецова «Богатирі» — це живописне поетичне сказання про рідний народ та його хоробрих воїнів, беземертних героїв. Зміст великого полотна навіяний російськими народними казками, легендами, билинами. Художник створив величний груповий портрет билинних воїнів. У цих мужніх богатирях живописець змалював найкращі риси російського національного характеру — силу і добродушність, поважність і великодушність. Кожен з них прекрасний сам по собі. Поважний та неквапливий богатир Ілля Муромець. Хитрий, молодий і красивий О. Попович. Відрізняється богатирською і воїнською доблестю Добриня. Вони на богатирському виїзді вдивляються у степову далечінь, чи немає де ворога. Такі ж у них і коні: могутні й жваві.

Коли я дивлюсь на них, мені передається велика сила, що йде від картини. Я дуже багато ... Читать дальше »