__________________________
|
Главная » Твори з української мови, твори на вільну тему
« 1 2 ... 11 12 13 14 15 ... 27 28 »
Серед, усіх пір року найчарівніша — осінь. Природа спеціально обирає найбільш яскраві та соковиті фарби, щоб потішити око перед довгим зимовим чорно-білим сном. Це особливо помітно в осінньому лісі.
Я дуже люблю ліс. Коли я потрапляю туди, то ніби опиняюсь в чарівному царстві, дивному і загадковому світі, де все живе за іншими законами. Навіть плин часу тут інший. Чарівниця-осінь розфарбовує гілки червоними, багряними та золотими мазками. Щедрою рукою розкидає вона яскраві кетяги горобини та калини по освітлених холодним сонцем лісових галявинах. Я дивлюсь навкруги і з замилуванням бачу на гіллі тоненький сріблястий візерунок павутиння, поблискуючий діамантовими краплинами вранішньої роси. Тендітні травинки тремтять від подиху вітерця, марно сподіваючись зігрітися в останніх променях оманливого осіннього сонця. Коротке бабине літо — відгомін літнього тепла. В цей час природа ніби завмирає, сподіваючись затриматись на межі буття і небуття. Та кришталево-прозоре си
...
Читать дальше »
|
Коли заходить розмова про осінній ліс, то всі одразу згадують жовте листя, що шурхотить під ногами. Особливий запах — запах сухого листя і пожовклої трави. Дуже красивий килим з жовтого та червоного лиси! Але ж у цей час життя не зупинилось. Природа готується до довгого зимування. У той час, коли ми милуємося чорними деревами з жовтим листочком на фоні яскраво-синього неба, під нашими ногами у траві бігають різні комашки, жучки і мурахи. По ялинках та деревах стрибають білочки, під кущами роблять собі кубельце їжачки. Усі вони готують собі теплі домівки, їжу. Для тварин це гаряча пора року. А одночасно починається холодна злива. Ви коли-небудь бачили, як іде дощ здалеку? На небі така собі сіренька хмаринка, що позвішувала на землю сріблясті нитки. Дуже красиве видовище!
Чується, як крапельки падають на килим з листячка, і так приємно: «Ляп, ляп!». Такий домашній звук. Ось пташки сидять, туляться одна до одної — ховаються від дощу під ялинками. А після
...
Читать дальше »
|
Осінній бір, бурштинний, аж дзвінкий.
Таїть в собі музично-мрійну душу,
І я боюся таїну порушить
Наївним словом, дотиком руки.
Б. Чіп
Вже в кінці серпня повітря помітно холоднішає, особливо вранці. Часто ідуть дрібні невпинні дощі і земля залишається мокрою надовго, вже не просихає так швидко, як улітку. Вітер дме безперестанку і далеко розносить вже дозріле насіння трав і дерев. Де-не-де листя на деревах вже починає жовтіти. Кожного дня цього золота стає все більше і більше. Барвистою, пухкою ковдрою встелена земля у листопаді. На голих мокрих гілках бринять прозорі дощові сльозинки. Тільки подекуди тріпочуть на вітах дерев поодинокі листочки. Лісову тишу раз у раз порушують сумні наспіви синичок, скрекотання білобокої сороки, цвірінькання горобців. Зненацька над головою дятел застукотить дзьобом по стовбуру дерева, і цей стукіт луною рознесеться по лісу. Ве
...
Читать дальше »
|
Кожне дерево в лісі живе своїм життям, по-своєму розвивається, по-своєму шумить. І восени всі дерева різні. От дуб. Настане осінь, спаде листя інших дерев, оголиться ліс, а дуб побуріє. І довго, часто аж до весни, серед білого снігу темніє його цупке листя. Він не вклоняється вітру, як лозина, не тріщить, де тремтить, як осика, не стогне, як сосна. Якщо вітер сильний, зашумить дуб і шумить довго і завзято. Його низький голос можна розпізнати серед найрізноманітнішого шуму лісу. У білокорої берези з тоненькими гілочками незчисленне зубчасте листя наче само спалахує золотом і довго горить у світлі осіннього дня. Шелест цей легкий, веселий. Вона грає, шепоче, шумить лагідно, ніжно. Інша вдача у клена. Його шелест звучить несміливо, тихо. З холодом він не сперечається: при першому ж його натиску клен швидко змінює свій колір. То блідо-жовтий, то ошатно-червоний і жовтогарячий, він скидає з себе тонке, барвисте вмираюче листя. Гарна восени осика, коли її листя виграє всіма відтінками жов
...
Читать дальше »
|
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем...
О. Олесь
Кінець осені, а квіти все ще стоять на покритих снігом клумбах. Ця вишукана краса, що даремно гине серед байдужості і холоду, сповнює мою душу сумними думками.
Колись ці квіти були бездиханним насінням. Але хтось подарував їм право жити, цвісти. З якою впевненістю і сміливістю вони пробивалися на поверхню землі, як розпускалися їх перші листочки, як гордовито розцвітав пуп'янок. Як милували око ці граціозні, високі квіти, що вміють так вишукано тримати прекрасну голівку в середині осені. Та ось пішов сніг, перший передвісник зими, морозів. Він падав на віти дерев, на клумбу, на засмучені квіти, що ніби наїжились, передчуваючи кінець життя. І скоро вони стали нагадувати пухнасті білі кульбаби величез
...
Читать дальше »
|
Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Найостаннішими наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, пов'яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода. Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих. Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На тлі темної, вологої землі, зів'ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подоба
...
Читать дальше »
| |
|
|
|
|
Суббота, 11.01.2025, 03:54 Приветствую Вас Гость |
|
|
|