Класс

Я — учень восьмого класу. Вважаю, що вже маю право називатися самостійною та дорослою людиною. Це дуже відповідально і нелегко. Тому я завжди займаюся самовдосконаленням, навіть під час свого дозвілля. Тоді я можу бути сам на сам із собою, із своїми думками. Цей час я присвячую собі, займаюся улюбленими справами. Звичайно, багато відпочиваю, але намагаюся зробити свій відпочинок активним. Наприклад, зустрітися з друзями, поспілкуватися або пограти у якусь гру, яка потребує кмітливості чи руху. Це може бути футбол, теніс або шахи. Спорт грає важливу роль в житті будь-якої людини. Коли я маю вільний від навчання час, я намагаюся присвячувати своєму фізичному вихованню якомога більше уваги. Але не можна нехтувати і душею. Тому я часто ходжу в кіно, у театри. Потім з друзями обговорюю новий фільм або виставу.

Іноді наша родина їде до лісу. Це дуже весело. Ми граємо у всілякі ігри чи збираємо гриби, або просто спілкуємося і насолоджуємося природою. Я дуже люблю, коли наша с ... Читать дальше »

Пролунав дзвоник з останнього уроку, і хлопці й дівчата з усіх класів висипали у коридор. Зчинився такий галас. Усі поспішають додому. Попереду два вихідних дні.

Вдома обідаю — і до комп'ютера. З того часу, як батько подарував мені комп'ютер, я кожну вільну хвилину проводжу біля нього. Правда, я не кинув своє старе захоплення і постійно, майже кожного вечора іду в шкільний спортзал. Там з друзями під керівництвом учителя фізкультури ми займаємось вільною боротьбою. У цій секції я вже три роки. За цей час я брав участь у змаганнях у своєму місті і в інших містах України. Є у нашої команди і дипломи, і нагороди. У мене багато друзів з різних міст.

Але й нове захоплення — комп'ютер — займає неабияке місце в моєму житті. Тепер навіть бібліотеку можна не відвідувати. Будь-яку інформацію я можу отримати у свого друга — комп'ютера. З його допомогою я став краще навчатись.

Але й спорт я не кину, бо як приємно після довгого сиді ... Читать дальше »

На все життя мені запам'ятався мій десятий день народження. Тілько-но почався серпень, я проводив канікули в селі, і в той день дідусь взяв мене із собою в поле. Гуркотіли трактори, удалині безмежне поле зливалося з небом, співав жайворонок. І раптом я побачив вершника на сірому коні. Помітивши, що я задивився на благородну тварину, молодий вершник з усмішкою спитав: «Хочеш спробувати?». Я навіть не пам'ятаю, як опинився позаду нього на коні. З тієї хвилини я, міський житель, на все життя полюбив цих прудконогих тварин.

З того пам'ятного дня минуло чотири роки. Я почав серйозно займатись кінним спортом. Тепер впевнено тримаюсь у сідлі, беру участь у змаганнях, часто досить успішно.

Чим більше дізнаюсь про коней, тим більше їх поважаю. Протягом століть коні вірою й правдою служили людям. Раніше вони були єдиним засобом пересування. За цей час я прочитав про них безліч матеріалу, спілкувався з багатьма спеціалістами, особливо допомогла мені кори ... Читать дальше »

З дитинства мене привчали ставитись до людей з пошаною, намагатись побачити в людині її найкращі риси, бо кожна людина заслуговує бути зрозумілою.

Звичайно, всі люди різні. Хтось має кращий характер, хтось гірший, але всі ми неповторні. Неповторна кожна зовнішність. Коли ми вперше бачимо людину, спочатку звертаємо увагу саме на її зовнішність. Вже потім, познайомившись ближче, можемо побачити, яка у неї душа. І душа кожна неповторна, тому й зазначає народне прислів'я: «Всякий молодець на свій образець».

У мене багато друзів, і всі вони мають якусь свою індивідуальність, неповторність. Один ледачий, але його почуття гумору будь-якому покращить настрій. Той погано навчається в школі ... Читать дальше »

Мені на згадку приходять слова відомого поета В. Симоненка:

Невеличка строфа, але тут — безодня змісту. Адже дуже часто люди забувають про свою неповторність, про цінність свого духовного світу. Люди не займаються самовдосконаленням, а, навпаки, деградують, зливаються із сірою масою, стають «як усі». Але ж цей заклик «як усі!» є загибеллю для особистості. Треба завжди пам'ятати, що людина — це, можна сказати, космос у мініатюрі. На світі немає повністю однакових людей! У кожному є щось своє, неповторне. Хай це буде якась геніальна ідея чи може просто посмішка, але своя, особлива.

З усвідомлення своєї неповторності починається усвідомлення життя як найвищої цінност ... Читать дальше »

Треба привчити себе все життя шанувати хліб. Не дивитися, що в магазинах його достатньо, що коштує він недорого. Треба пам'ятати, що кожна хлібина — це скарб, що в ній — нелегка праця багатьох людей. Часто навіть одна скоринка хліба рятувала людині життя під час голоду або війни. Зараз ми можемо піти до крамниці і купити буханець, знаючи, що голод нам не загрожує. Та хіба це дає нам право недбало ставитися до хліба?

З давніх часів хліб вважався святим. Ніколи не було такого, щоб хтось кинув кусень на землю. Ні! З'їдали все, навіть крихти. До хліба ставилися з повагою, він був справжнім господарем у хаті. І це не дивно. Без хліба людина померла б з голоду. Ніщо не дає такої життєдайної сили, як хліб та вода.

Так, вода — це наша мати. Вона тамує спрагу, дає прохолоду, дарує життя. Як відомо, у виникненні життя на Землі, формуванні клімату на нашій планеті провідна роль належить воді. Вода — це сила землі. Це саме життя. Квіти в'януть ... Читать дальше »