Класс

Широкий український степ... Багато письменників оспівували його в своїх творах, прагнучи передати неповторність і красу, своє захоплення його широкими просторами.

Високі трави розстилають свій зелений килим так далеко, що, здається, немає у нього ні кінця, ні початку. Лише сивий вітерець та швидкі птахи знають, де закінчується український степ. Та, можливо, ще глибокий купол неба, що дивиться не надивиться на це різнотрав'я. Неспокійно степові: весь час згадує він завзяті козацькі битви, коли зелене простирадло розфарбували у яскраво-червояий колір. Не може він забути і стогін бранців, яких гнали хижі вороги в далеку неволю. Про все це співає він сумні думи, які колись чув від старих кобзарів, свідків тих подій. Їх вже нема, й імена їх не збереглися в людській пам'яті. Тількі степ пам'ятає. Та як йому забути, адже стількох відважних синів вкрив він своїм пологом. Можливо, щоб краще спали вони, і співає він своєї то сумної, то суворої, а іноді замріяної пісні. Про ... Читать дальше »

У кожної людини, крім рідної країни, є ще мала Батьківщина. Це місто або село, в якому ти народився, твоя вулиця, дім — все те, що таке близьке серцю.

Моє рідне місто — Донецьк. Тут я народився, живу, ходжу до школи. Тут живе моя родина, друзі. Мені подобається це місто. В ньому багато гарних вулиць, споруд: театри, кінопалаци, цирк, бібліотеки. Але навіть тоді, коли б всього цього не було, я все одно любив би своє рідне місто. Я розумію почуття нашого великого земляка В. Сосюри, який писав:

Я дуже пишаюся тим, що живу у вугільному краї. Бо вугільна промисловість є дуже важливою для нашої країни, а значить, вона сприяє розвитку нашого господарства. Однак я хочу, щоб видобуток вугілля, а також металургійний завод не псували екології мого міста. Ще мені дуже хотілося б, щоб Донецьк, за старо ... Читать дальше »

Виникнення Донецька можна віднести до літа 1869 року, коли почалось будівництво металургійного заводу. Але на той час тут вже існувало кілька селищ: Олександрівка, Олексіївка, Семенівка та кілька інших. Їх жителі займались видобутком вугілля для власних потреб. Але крім вугілля поруч були ріка та залізна руда. Тому саме тут вигідно було розташовувати металургійне виробництво. Влітку 1869 року англійський підприємець Джон Джеймс Юз оселився на березі Кальміусу. Селище, яке виникло біля заводу, отримало назву Юзівка. В 1924 році це вже було місто Сталіно. А в 1961 році наше місто одержало ім'я — Донецьк. Донецьк — столиця вугільного краю, області. Я пишаюсь тим, що народився і живу в цьому місті. В ньому народилися мої батьки, мої дідусі з бабусями. Дуже цікаво дізнаватись про факти з минулого нашого міста. Дідусь мені розповідав про те, що по вулиці Артема раніше ходив трамвай, а там, де зараз площа Леніна, стояла лікарня. € в нашому місті кілька будинків, які ст ... Читать дальше »

Людина може повністю реалізувати себе тільки в суспільстві. Адже тільки у стосунках з іншими людьми, у спілкуванні з ними розкриваються такі риси характеру, як відповідальність, чесність, турботливість.

Перший і найголовніший осередок спілкування кожного з нас — це родина. Але ми не завжди поводимо себе так, як треба, з близькими людьми. Іноді ми буваємо брутальні і несправедливі, а потім шкодуємо про це. Дуже часто буває, що, заклопотані своїми проблемами, ми не помічаємо того, що в наших стосунках з батьками і родичами не вистачає відвертості і щирості. Коли людина зосереджується тільки на своїх інтересах, не цікавиться справами членів своєї родини, сім'я зникає. Залишаються чужі одне одному люди, які просто живуть поруч без духовного зв'язку.

Ми повинні берегти стосунки в родині і цінувати наших близьких, допомагати їм, розділяти з ними турботи і радощі. Треба бути чуйними і уважними, щоб не ображати їх почуття. А головне, дуже важливо проводити з рі ... Читать дальше »

Ми живемо разом з мамою. Вона моя найрідніша людина.

Наш день проходить так: мама будить мене вранці, готує сніданок і проводжає до школи, а сама іде на роботу. Ввечері ми знов зустрічаємося вдома і за їжею обговорюємо, як пройшов день, ділимося новинами, спілкуємося. Потім мама перевіряє, як я виконала домашнє завдання. І ми лягаємо спати. А вранці все починається знов. На вихідних ми прибираємо квартиру, дивимося телевізор і обов'язково куди-небудь ходимо: в цирк, кіно, у театр. Одного разу ми з мамою дивились експозицію краєзнавчого музею, а недавно були в планетарії. Ми бачили там «Зоряне небо Давньої Греції». Це було надзвичайно: ніколи ще не були зірки так близько.

А ще ми дуже любимо гуляти з мамою по вулицях і збирати квіти або осінні листочки, а потім робити гербарій. А взимку ми із задоволенням катаємося на лижах та санчатах з гори.

В неділю ми купуємо продукти і готуємо щось дуже смачне, запрошуємо на вечерю бабусю та дідуся, а інод ... Читать дальше »

Для кожної людини найріднішою людиною є мати. Жінка, яка дала тобі життя, пестила, годувала, ночей не досипала. Мати віддасть здоров'я своє і навіть життя, аби дитині було краще. Стати матір'ю — це найсвятіший дар і обов'язок жінки. Є легенда про безмежну любов матері. Вона називається «Серце матері». В ній розповідається історія матері та сина. Кохана дівчина забажала від хлопця, щоб той приніс їй серце своєї матері. Син вирвав серце з грудей матері і поніс коханій, йшов та спіткнувся. І серце матері обізвалось до нього стурбовано: «Не забився синок, не болить?». Такі материнські серця! Коли дитині погано, воно все чує і болить. Навіть коли діти виростають і розлітаються з материнського гнізда, все одно мати хвилюється за них. І вони, вже дорослі, знають, що завжди знайдуть у матері любов, підтримку, щире співчуття. Більшої любові немає на Землі, ніж материнська. Вона все зрозуміє, все пробачить. Від матері людина отримує не тільки життя. М ... Читать дальше »