Класс

Сучасна людина не уявляє своє життя без телевізора. Дехто настільки проймається побаченим і почутим, що це замінює йому власне життя, і у відповідь на питання своїх друзів про справи він починає переказувати зміст фільмів, ток-шоу, серіалів, новин тощо. Можна було б перефразувати відоме прислів'я: «Скажи мені, які твої улюблені передачі, і я скажу тобі, хто ти». Телесмаки людини, мені здається, свідчать про рівень її розумових здібностей, про її духовний світ.

Я дуже люблю передачі, за допомогою яких отримуєш багато цікавої і корисної інформації. Такими, на мій погляд, є «Що? Де? Коли?», «Своя гра». Але найцікавішою для мене є телегра «LG Еврика». По-перше, в ній грають мої ровесники, по-друге, рівень запитань у ній порівняно легкий, а тому можна самій поміркувати над ними.

Найбільше мені в цій грі подобаються завдання «Практикум» і «Підказка». Як правило, в «Практикумі» бувають з ... Читать дальше »

У кожної людини є дві батьківщини: маленька і велика. Моєю великою батьківщиною є Україна, а малою — Донецьк.

Україна належить до великих держав. Чого тут тільки нема: і густі ліси, і зелені Карпати з їх полонинами та холодними потоками, і широкі та могутні ріки, і сині моря, і неосяжні степи. Саме в степу розташувався наш Донецьк.

На жаль, я не була у справжніх степах, тобто таких, що, наче море, протягнулися до горизонту і невідомо, де закінчуються. Такі степи зараз зустрічаються дуже рідко, як правило, у заповідниках. Зараз більшість земель використало у своїх цілях сільске господарство, розбивши їх на поля і відмежувавши одне від одного посадками. Влітку це виглядає дуже гарно: золота пшениця, що наливається під палючим сонцем, і зелені дерева, які дарують прохолоду.

Яких тільки рослин та комах немає у нашому степу! У траві — коники, мурахи, різні жуки, над травою — метелики, бабки, хрущі. Квіти, жовті, червоні, білі, пахнуть у літню спе ... Читать дальше »

Більше двадцяти років минуло з того часу, як Україна стала незалежною державою, як встала на шлях національного відродження, як почала стверджуватися серед інших країн. Але чомусь сьогодні, коли, здавалося б, ніяких перешкод для розвитку нашої культури немає, українці почали «себе у собі забувати». Як наслідок неусвідомлення себе як нації спостерігаємо не тільки гальмування діяльності в нашій країні, але й не дуже високий рівень авторитету України на міжнародній політичній арені.

Самостійна держава не може обмежити себе Основним Законом та символікою. Цього не досить. Державність має бути усвідомлена народом. Показником державності є й мова. Спитаймо дитину: «Хто такі французи або поляки?». Вона без жодного сумніву відповість, що це люди, які роз ... Читать дальше »

За словником іншомовних слів, нація — це «стійка історична спільність людей, яка виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психологічного складу, що знаходить вияв у народній культурі». Як бачимо, мова у цьому переліку стоїть на першому місці, а це означає, що у процесі формування нації вона відіграє першорядну роль. Цього не заперечують і науковці, які намагаються з'ясувати час народження української мови, що водночас є часом народження нації.

Наявність єдиної мови на такій великій території, як Україна, свідчить про те, що всі ми належимо до єдиної історичної спільноти, походимо з одного кореня. Діалекти не заважають нам розуміти один одного. А, отже, територія України — це не просто територія певної держави, це територія нації. І хоч історично так склалося, що українські землі століттями належали до різних держав: Західна Україна — до Австро-Угорської імперії, Східна Україна — до Російської імперії, Буковина & ... Читать дальше »

Ні у кого зараз не викликає сумніву те, що українці є повноцінною нацією з давньою історією, з оригінальною мовою, літературою і культурою. Але, на жаль, самі українці почувають себе людьми другого сорту, навіть у порівнянні з росіянами, і, тим паче, європейськими народами. Це відчуття переслідує нас, мабуть ще з XVIII сторіччя, коли Україною остаточно заволоділа Російська імперія і згасли останні спалахи волі разом із козацтвом. Українці тоді стали хлопами, які й розмовляти «по-людськи» не вміють, не те що створити власну літературу чи культуру. Аж ось з'явився Тарас Шевченко і пробудив свідомість свого народу.

Тарас Шевченко показав, що і серед хлопів народжуються таланти, що і українська мова придатна не тільки для усної народної творчості, але й для високої літератури. Він оспівав славну українську історію, згадавши про повстання XVII сторіччя, нагадав дітям про козаків, яких боялися не тільки поляки, а і росіяни, про їх бородьбу за свої національні, соці ... Читать дальше »

Коли в дитинстві я читала казки, звертала увагу, що якщо там йдеться про кохання, казка закінчується весіллям. Коли подорослішала, я замислилась: чому так? Бо після весілля починається буденне життя зі своїми труднощами і радощами. «Життя прожити — не поле перейти», — каже народ. Ідуть люди після весілля однією дорогою, а на ній зустрічають хвороби, біль, втрачають щось і когось, або знаходять. І треба докладати зусиль, щоб свят було більше, ніж буднів.

Прихід гостей це сімейне свято. Всім весело. А потім гості йдуть, треба прибирати, мити посуд. І це вже будні. Можна скиглити, перекладати на інших цей клопіт. А можна перетворити прибирання на веселе, захоплююче діло. Якщо люди кохають і поважають одне одного, вони разом долають перепони, перетворюють будні на свята. Кохання — це не тільки дивитись в очі одне одному та триматись за руки. Це почуття вимагає від нас праці — і духовної, і фізичної. Адже разом ми здолаємо все, і тоді наше житт ... Читать дальше »