З вуст великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка прозвучало пророцтво, що українська пісня не загине і не щезне. Як би цього не хотілося нашим ворогам, але український народ завжди мав свої пісні, у яких зображував своїх героїв і гнобителів. Пісня супроводжує людину від самого народження. Кожному з нас мати співала колискову і так було віками: мати співає дитині пісню, і вона вже не розлучиться із піснею до кінця свого життя. Під час боїв воїни знаходили підтримку саме у патріотичній пісні. Недаремно із козаками, солдатами завжди був оркестр і співці. Пісня є необхідною і під час праці. Вона додає бадьорості і легкості, час плине швидше і непомітніше разом із піснею. Виконуються пісні й при різних обрядах: на весіллі, на похоронах тощо. Наші предки співали різні пісні, аби дощі пішли, для доброго врожаю. Ще піснями закликали весну, зичили добробуту, щастя. Пісні мали багато варіантів: одна пісня могла мати більше ста варіантів.
Сучасна пісня змінилася, та вона усе одно не втрачає зв'язків із минулим. Я вважаю, що пісня — душа народу, скарбниця, яка не збідніє ніколи.
|
