Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ, але в невидимому потаємному тому світі вже ось-ось мають починатися зміни або й почались. Це світ багатоликого зела, що чекає на вознесіння своїх зелених душ до сонця й світла, на волю й повітря, під теплі дощі й погожі зорі.
На всьому вже відчувається подих весни. У лісі, між деревами, під першими сонячними промінчиками з'явилися проліски. Вони зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього листя. Від їхніх блакитних, синіх, рідше фіолетових або майже білих пелюсток в лісі стає затишно і тепло.
Друга половина місяця лютого, ще тільки прелюдія ранньої весни, але вона, ця прелюдія, вже несе в собі таємницю й загадку вічного зела.
|
