З яким нетерпінням усі ми чекаємо на перший весняний день! Навколо все прокидається від сну і ніби починає наздоганяти час. Дзвенять швидкі струмки, шукаючи собі дорогу. Вони й між льодом на асфальті знаходять шпарини, і поміж камінням. Сонечко починає пригрівати землю, і вона парує. Якщо придивитись, то від землі іде якесь марево. Дерева вкриваються бруньками, з них згодом починають з'являтися перші клейкі листочки. Вони приємно пахнуть і сяють на сонечку. Здається, що повітря пахне якось по-іншому, воно свіжіше. Люди частіше посміхаються, вони радіють тому, що попереду прекрасна весна. А колись наші предки співали веснянки, аби закликати птахів. Саме птахи, за давнім повір'ям, приносили на своїх крилах весну. Діти носили жайворонків з тіста по домівках і усі вітали найгарнішу дівчину, що уособлювала собою весну. Вона була одягнена у білу сорочку, і на голові у неї був віночок. Зараз ці традиції вже майже втрачені, але приходу весни все одно ми чекаємо з великим нетерпінням.
|
