Мене звуть Людмила — мила людям. Це ім'я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, що все гарне, що було у житті бабусі, обов'язково перейде до мене.
Взагалі ім'я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім'я, можна уявити собі походження людини, її національність.
Моє ім'я, Людмила, звучить досить м'яко й ласкаво, викликає приємні почуття у оточуючих мене людей. Знаючи ставлення людей до мого імені, я намагаюся у відповідь не псувати доброго враження. Мимоволі моє ім'я не дозволяє мені погано поводитися по відношенню до інших, дисциплінує мою поведінку.
Ось уся таємниця мого імені.
|
