Майже кожна родина сьогодні має якусь тварину: собача, кішечку, рибок, папугу... І це добре, адже, як говорять мої батьки, домашня тварина не тільки розважає нас, а й розкриває наше почуття відповідальності. На жаль, ми не завжди усвідомлюємо, що, заводячи тварину, беремо на себе величезні обов'язки.
У мене вдома живе кошеня, до якого я не просто звикла, а полюбила його. Незважаючи на те що за кошеням треба прибирати, годувати його, виховувати, я не уявляю нашу родину без нього. Коли я приходжу додому, Пухнастик зустрічає мене, лащиться, і це підіймає мені настрій. Домашні тварини звикають до нас, люблять і з часом все більше і більше залежать від нас — їхніх господарів. Коли я бачу на вулиці самотню тварину, яка порпається у смітнику, зразу пригадую свого Пухнастика і сподіваюсь, що з ним цього не станеться. Справді, ми відповідальні за тих, кого приручили. У минулому році в школі ми читали оповідання Михайла Чабановського «Вірний». Мені здається, що у цьому творі добре показано ставлення людини до тварини. Наскільки ми будемо вірними у ставленні до братів наших менших, настільки вони будуть нашими друзями. Недарма ж народ говорить, що справжня людина ніколи не образить тварину. Отже, пам'ятаймо слова А. де Сент-Екзюпері: «Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив».
|
