В парку маленьке цуценя жалібно скімлило від образи. Воно було дуже симпатичне: з великими чорними очима і коротеньким білим хвостиком. Виявляється, його залишили напризволяще. Цуценя скімлило від образи, голоду та холоду.
Беззахисність — це залежність. Ті тварини, яких ми називаємо домашніми, залежні від нас не тільки фізично. Ми любимо їх, а вони нас. Ми зраджуємо їх, вони — все прощають, не тримаючи на нас зла.
Якщо дитина не має поруч себе кота, пса чи пташки, серце її залишиться холодним. Із звірами можна поплакати, поділитися радістю.
Завжди легко впізнати добру людину на вулиці: вона помилується горобцем, що купається в калюжі, котом на підвіконні і ніколи не залишить напризволяще маленьке цуценя.
|
