Класс

Позаду залишилась осіння сльота, довгі холодні зливи, пронизливий вітер, затягнуте свинцевими хмарами небо, липкі тумани. Одного ранку ми прокинулись і побачили, що прийшла довгоочікувана красуня-зима.

Вона порадувала нас пухнастим білим снігом. А скільки нових ігор та розваг принесла вона з собою! Ми цілий день гралися в сніжки, будували фортеці, каталися на лижах та санчатах. А з ватного неба падав і падав лапатий сніг, вкриваючи все навкруги білою ковдрою. Все стало дуже красивим. Вулиці набули святкового, урочистого і дуже охайного вигляду, а дерева накинули білі ажурні хустки.

Але взимку дні дуже короткі. І ось з неба спустились фіолетові сутінки. Скрізь загорілись жовті ліхтарі. В їх світлі сніжинки чи то водили дивні хороводи, чи то танцювали якийсь химерний вальс, що не мав початку і кінця. При штучному освітленні великі сніжні намети здавались темно-синіми. Засніжені дерева біля ліхтарів під снігом були схожі на недогарки свічок. Нарешті снігопад скінчився. ... Читать дальше »

Невидимий митець рожевою фарбою небо розмальовує, з білих пухнастих хмариночок сипеться сніжок. Усі дерева вкриті пухнастим покривалом. А ти сидиш біля віконечка, на якому той самий митець-ювелір понамальовував чудернацькі візерунки. Тут тобі і стрільчаті квітки і хащі джуглів. Мене вражає, що природа створює такі дива із звичайної води.

Потроху сутеніє і рожево-біле небо стає попелястим, а згодом і темно-синім. На вулицях вмикають ліхтарі. І в їх лимонно-жовтім світлі танцюють сніжинки. Вони крутяться, блищать і м'яко лягають на вже білу землю. Зручно влаштувавшись у теплій квартирі на підвіконні, я дивлюся на випадкових перехожих. Навколо ж відбувається казкове дійство — перетворення цілого міста на казкове снігове королівство. Як приємно відчувати на обличчі холодок від снігу, чути як він тане, сидіти і споглядати за сніговими чудесами з вікна. Виникає бажання намалювати картину того, що я бачу, або сфотографувати. Адже кожного разу все виглядає по-іншому.

Взимку темніє рано, і вечори довгі і темні. Не хочеться виходити на вулицю. Там темно, дме холодний, колючий вітер. З неба сіється якась бридка мряка або дощ. Але бувають і такі зимові вечори, які довго пам'ятаєш. Це коли нема вітру, іде сніг — ніби м'яке, пухнасте пір'я падає з неба. Надворі наче розвиднюється. Сніг лежить м'яким білим килимом на землі, деревах, самотніх лавах. Під світлом ліхтарів він блищить, виграє різнокольоровими вогниками. Коли вийдеш на вулицю, сніговий килим тихо порипує під ногами. Навкруги тихо, навіть шум міста приглушується під сніговою ковдрою. Дерева стоять в гарних сніжних сукнях. Повітря свіже, воно бадьорить. Від такої прогулянки покращується настрій. Якщо сніг більше не йде, можна побачити на темно-фіолетовому небі зірки. Взимку вони холодні, недосяжні та якісь байдужі. Зрідка вітер проносить по небу клапті хмар, які на деякий час затуляють зірки. Там, у височині, дме сильний вітер.

Ну от і закінчилась моя прогулянка ... Читать дальше »

Настав перший весняний День. Природа пробудилась від довгого зимового сну.

Посміхнулося сонечко з-за пухких хмаринок, і все навкруги перейнялося надією на те, що незабаром потеплішає. Затріпотіли від пориву весняного вітерця чорні, з набряклими бруньками гілочки дерев. Скоро на них з'являться ніжно-зелені липкі листочки. З галявин сніг вже зійшов, але в тіні кущів і дерев ще лежать брудні талі кучугури. Деінде, розриваючи полон торішньої пожухлої трави та опалого листя, з'являються синьоокі проліски і невпевнено тягнуться до сміливих промінців теплого весняного сонечка.

А далина повита прозорим ніжним серпанком ранішнього туману, вологого і прохолодного.

Вже скінчився льодохід, і вода в річці вийшла зі своїх берегів. Від величезних наметів, проклавши у вибалках шляхи, біжать до ріки маленькі, швидкі, каламутні струмочки. В річці відбилось блакитне небо.

Ніжні барви весняного пейзажу милують око. Зачаровує дзвінкий спів жайворонка, що лунає з н ... Читать дальше »

З яким нетерпінням усі ми чекаємо на перший весняний день! Навколо все прокидається від сну і ніби починає наздоганяти час. Дзвенять швидкі струмки, шукаючи собі дорогу. Вони й між льодом на асфальті знаходять шпарини, і поміж камінням. Сонечко починає пригрівати землю, і вона парує. Якщо придивитись, то від землі іде якесь марево. Дерева вкриваються бруньками, з них згодом починають з'являтися перші клейкі листочки. Вони приємно пахнуть і сяють на сонечку. Здається, що повітря пахне якось по-іншому, воно свіжіше. Люди частіше посміхаються, вони радіють тому, що попереду прекрасна весна. А колись наші предки співали веснянки, аби закликати птахів. Саме птахи, за давнім повір'ям, приносили на своїх крилах весну. Діти носили жайворонків з тіста по домівках і усі вітали найгарнішу дівчину, що уособлювала собою весну. Вона була одягнена у білу сорочку, і на голові у неї був віночок. Зараз ці традиції вже майже втрачені, але приходу весни все одно ми чекаємо з великим нетерпінням ... Читать дальше »

Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні починається цикл народних весняних свят, пов'язаних із стародавніми віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами. Наш народ створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком на голові. Вона бажаний і довгоочікуваний гість. Дівчата закликають весну піснями-веснянками, діти зустрічають солодким печивом у вигляді пташок-жайворонків. За давнім повір'ям вважається, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити їх приліт, діти співали пісень і носили по селу випечених з тіста «жайворонків». У всій Україні не знаходилось такого зухвальця, який би вистрелив з рогатки у пташину: ніхто не наважувався стріляти у Весну. Її вітали словом-піснею. Прихід весни після зими люди розуміли як боротьбу. Щоб допомогти весні у цій боротьбі, вони спалювали опудало зими, по вулицях носили зображення сонця, водили хороводи. Закликанням весни закінчується період виглядання весни, щ ... Читать дальше »