Класс

Чомусь мені запам'ятався цьогорічний День знань. Ми всі зустрілись після літа й помітили, що подорослішали, якось змінилися зовні. Над шкільним подвір'ям лилися українські вірші, потім хлопці в національних костюмах винесли нашу святиню — жовто-блакитний прапор, залунав гімн, але на це ніхто не звернув уваги — усі продовжували обговорювати канікули. А мені раптом подумалось, що в Америці, яка зараз для багатьох є зразком наслідування, гімн слухають, приклавши руку до серця.

Один мій однокласник певен: українська мова нікому не потрібна, а от англійську слід вивчати поглиблено; українська література нецікава, бо там пишуть тільки про страждання українців; лише історія наша легка для сприйняття — козацтво, кріпацтво, голодомор, незалежність. Краще подивитись який-небудь американський фільм. Ото герої!

Моя однокласниця визнає продукцію тільки з-за кордону. Вона захоплюється творчістю зарубіжних співаків, мріє жити в Америці й соромиться, що її ... Читать дальше »

Пісня іде поруч з людиною все життя. З нею працюють і відпочивають, вона втілює погляди народу, його світогляд, минуле й сучасне.

Від народження до самої смерті людина нерозривно зв'язана з піснею. В перші дні життя чує дитина колискову, яку співає лагідна мама:

Підростаючи, дитя вчиться розкривати душу свою в піснях, виливати у них свої радощі, болі і жалі:

Протягом багатьох століть створювали люди пісні, вкладаючи в них тривоги, сподівання і надії. З них ми дізнаємося про життя нашого народу, про минуле нашої Батьківщини, мрії пращурів:

Чи доводилось вам коли-небудь бувати в Україні, слухати українців, відмічаючи красу їхньої мови, чи чули ви коли-небудь українську пісню? Що відчули при цьому?

Наші пісні — то наше багатство. Деякі з них сумно линуть аж до неба, а звідти падають у саме серце, обпікаючи його чимось до болю рідним: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма». А є пісні веселі, бо наш народ любить жартувати. Скарбниця українського народу вміщує безліч пісень: про героїчне минуле, про людську долю і прекрасне кохання, про видатних людей.

Ось ви опинились у нашому степу, серед високих зелених трав, запашних квітів. А то що за звуки? То чумацька пісня, народжена на свіжому повітрі під скрип колес. І раптом ваше серце пронизує якесь дивне почуття бадьорості. Відважна козацька пісня, сповнена любові до рідної землі і бажання воювати за неї до останнього подиху, чується вам.

А якби довелося вам побувати тихої м ... Читать дальше »

Глибоко пізнати історію кожного народу, зрозуміти душу людини допомагає народна пісня. «Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивими і ніжними, сильними і хоробрими?» — писав про українську пісню великий митець О. Довженко.

Людина завжди прагнула до створення якоїсь системи передання досвіду від старшого покоління. Такою системою стала усна народна творчість, у якій висвітлювалася вся історія роду, усі духовні пошуки і багатства людини, що виступали в художніх образах чи символах. Особливо цінною з цього погляду є народна пісня. Як відомо, протягом довгого часу українські дослідники збирали й видавали зразки народних пісень. Цим вони довели, що українську пісенність треба глибоко вивчати. По-перше, тому, що пісня завжди мала велике значення в житті українців. Вона найяскравіше передає менталітет нашого народу, специфіку художнього мислення. Пісня супроводжує людину все її житт ... Читать дальше »

З самого дитинства люблю книжки. Спочатку здається — просто купа друкованих аркушів. Але відкриваєш, занурюєшся у цей казковий світ і розумієш, що тепер ти — носій якогось таємничого та вищого знання. Кожна книга — це окремий світ зі своїми законами, зі своїм осіннім лісом, місячною ніччю, зі своїм коханням. Кожен аркуш — біль і щастя автора. Це немов лист, що написаний у минулому і адресований тим, що живуть у майбутньому. Це лист у вічність, а ми — його читачі, які успадковують священне знання.

З якою жагою зачитуємося ми пригодами героїв Марка Твена чи Стівенсона, тікаємо разом з ними від злодіїв чи опиняємося на безлюдному острові. А яке щастя просто читати книгу і усвідомлювати, що ти ведеш діалог з людиною з минулого, що все це написала, усе це відчувала; що разом з тобою це відчувають ще мільйони людей у всьому світі, які теж читають цю книгу. І здається, що всі ми давні друзі, нас поєднують близькі нам ідеї та книжки.

Не можна на ... Читать дальше »

З того часу, як людина навчилася говорити, у неї виникла потреба спілкуватися з іншими людьми, висловити свої думки, записати їх. Дуже довгий і непростий шлях пройдено від першого слова до наших часів. І завжди поряд з людиною була книга, може, не така, яку ми звикли бачити тепер, але книга. Спочатку позначки і малюнки на камені, написи на спеціальних дощечках, на шкірі, на папері.

Але завжди людина хотіла записати свої роздуми, спостереження, відкриття на папері. І не тільки свої записати, але й інші прочитати. Без книги ми не знали б своєї історії, не пізнали б інших країн, інших людей та їх звички. Людство без знань, зібраних у книгах, не змогло б існувати, не змогло б просуватися до прогресивного суспільства. Без книги, що вмістила в собі весь людський досвід, ми не змогли б полетіти у космос, створити телебачення і комп'ютер, користуватися побутовими приладами, їздити на авто, навіть збудувати будинок.

Без книги ми б не побували в різних куточках світу, не з ... Читать дальше »